Математика калорій: Як наука програмує перемоги Мадса Педерсена

Витримати такі шалені переслідування, як на 13-му етапі, неможливо лише на силі волі. Сучасний велоспорт — це війна лабораторій та калорій. Щоб зрозуміти, як Педерсен здатен витримувати ці нелюдські навантаження, варто послухати Стефані Схейрлінк — керівницю відділу харчування Lidl-Trek, яка має понад 20 років досвіду в елітному спорті.

Епоха, коли гонщики їли однакову тарілку пасти на всіх, давно минула. Сьогодні підготовка до етапу нагадує програмування комп'ютера.

«Ми індивідуалізуємо абсолютно все. У нас є власний аналітичний інструмент прогнозування. Він враховує вагу тіла, склад м'язів, профіль траси і вираховує, скільки кілоджоулів енергії витратить конкретний гонщик на конкретному етапі», — пояснює Схейрлінк.

Найважливіше — це тактичне планування. Якщо гонщик має завдання просто сидіти в пелотоні (в аеродинамічному мішку), він спалює одну кількість калорій. Але якщо планується атака і робота у відриві — цифри злітають у космос.

Ідеальний приклад — перемога Педерсена на четвертому етапі до Фуа. Данцю довелося провести у відриві понад 170 кілометрів. «На тому етапі ми чітко знали, що Мадс, Квінн Симмонс та Матіас Вацек підуть в атаку. Ми застосували підхід, який використовуємо на важких весняних класиках. Ми почали масовано завантажувати Педерсена вуглеводами ще напередодні ввечері, змушуючи його їсти більше за вечерею та ранковим сніданком. Ми завжди працюємо на випередження. Якби відрив не сформувався, ми б просто по рації дали команду знизити кількість споживаних гелів на трасі», — розповідає нутриціоністка.

Саме ця здатність передбачати енерговитрати і тренований кишківник (про що ми писали в нашому великому розборі вуглеводної революції) дозволяють Педерсену виживати в горах і захищати свою зелену майку під атаками Філіпсена.