Організатори проти Вінгегора: «Гонщики зайшли надто далеко»

Компанія RCS Sport відкрито незадоволена шантажем пелотону, але компроміс таки знайшли.

Суть конфлікту
Похмурі обличчя й загальна атмосфера капітуляції в керівництва Джиро після недільного розбору польотів промовляли самі за себе. Етап у Мілані з фінішним колом у центрі міста мав завершитися класичним швидкісним спринтом і тріумфально відновити стосунки Джиро з місцевою владою після п'ятирічної перерви.

Натомість свято потонуло в публічній суперечці про безпеку. Гонщики на чолі з новим власником рожевої майки Йонасом Вінгегором жорстко натиснули на суддів і домоглися, щоб час для генерального заліку зафіксували значно раніше — за одне коло (близько 16 км) до фінішу. Вони аргументували це тим, що розбите покриття вузьких міських вулиць і трамвайні колії створюють смертельну небезпеку для пелотону.

Позиція гонщиків
Йонас Вінгегор узяв усю відповідальність за цей страйк на себе як лідер гонки. За його словами, він зробив би це й без рожевої майки, але саме з нею його голос має вирішальну вагу. Данець наголосив, що жодної миті не почувався в Мілані безпечно — навіть коли просто намагався дотягнутися до бідона чи взяти гель з кишені.

Він не став називати імена тих, хто саме в пелотоні ініціював бунт, але підкреслив ключове: гонщики нарешті почали дбати одне про одного, цього разу вони згуртувалися в єдиний кулак, а організатори були змушені піти назустріч. Вінгегор навіть публічно, хоч і дещо іронічно, подякував комісарам за «розуміння».

Відповідь організаторів
Компанія RCS Sport (яка організовує Джиро) такому безпрецедентному тиску зовсім не зраділа. У керівництві вважають, що гонщики цього разу відверто перевищили межу і «зайшли надто далеко».

Показовим є й те, що впливова міланська преса (зокрема Corriere della Sera, яка входить до того ж медіахолдингу, що й організатори гонки) назвала дії Вінгегора «потворною втратою класу», прозоро натякнувши, що якби данець справді так боявся за свою безпеку, він міг би просто відкотитися і їхати в хвості пелотону. Попри обурення чиновників, рішення таки ухвалили — консенсус серед гонщиків був залізним. Навіть спринтерські команди хотіли скоріше прибрати генеральників з останнього кола, щоб ті не плуталися під ногами. На топ-10 загального заліку цей страйк не вплинув жодним чином.