Прибулець, геній чи допінг-грішник? Слон у кімнаті, про якого говорять усі
Це питання переслідує Тадея Погачара вже кілька років. І чим більше він домінує, знищуючи суперників на легендарних підйомах, тим гучніше воно лунає. П'ятиразовий переможець Туру (і лідер нинішнього), який зносить багаторічні рекорди, неминуче викликає в пам'яті фанатів темну епоху Ленса Армстронга.
Але жодного позитивного тесту в активі словенця немає. То звідки беруться ці швидкості? Розбираємо аргументи з трьох різних таборів: лікарів, преси та чистої науки.
Аргумент фізіолога: «Він не прибулець, вам просто заздрісно»
Радоє Мілич — словенський спортивний лікар, який працював із Погачаром з 13 до 19 років у юніорській збірній. У нього немає жодних сумнівів: допінгу тут немає, Тадею він просто не потрібен.
За словами лікаря, в юніорах Погачар навіть не надто виділявся на тлі трьох інших найкращих гонщиків Словенії свого покоління. Він став машиною для перемог завдяки фанатичній працездатності, зміні тренера у 2024 році, ідеально підігнаному під нього велосипеду та потужній фізичній базі.
Мілич підкреслює: Тадей — один із найбільш тестованих спортсменів світу. А потім додає цікавий психологічний аргумент: половина підозр у пелотоні береться зі звичайних заздрощів. Традиційні великі велоспадкоємні нації просто не можуть змиритися з тим, що їх розриває хлопець із крихітної Словенії.
Прагматика: 600 тестів, еволюція техніки та розколотий пелотон
Журналісти підходять до питання з холодною головою. Факти такі:
- Під час Туру з пелотону збирають близько 600 проб крові та сечі, плюс ще 350 у позазмагальний період.
- Тестуванням керує повністю незалежна агенція, а зразки заморожують на 10 років для перевірки новими технологіями в майбутньому.
- Останній реальний допінг-скандал у WorldTour — це Наїро Кінтана (і то за знеболювальне трамадол у 2022 році).
Не варто забувати про технічний прогрес. Технічний директор Туру Тьєррі Гувену оцінює, що лише за рахунок еволюції самих велосипедів, аеродинаміки, екіпіровки та харчування гонщики здобули близько 10% надбавки до продуктивності.
Але в самому пелотоні ставлення неоднозначне. Поки одні порівнюють Тадея з Усейном Болтом чи Мондо Дюплантісом (унікумами, що народжуються раз на століття), інші анонімно висловлюють сумніви. Найчесніше висловився колишній чемпіон світу Том Дюмулін після рейду Погачара через Турмале:
«Це справжній слон у кімнаті. Але я не хочу йти шляхом натяків. Насамперед я дивлюсь на велосипедиста, яким щиро захоплююсь. Сподіваюсь, що все чесно — і наразі саме це і варто припускати. Але Тадей проїхав Турмале зі швидкістю 25 км/год, тоді як я у свої найкращі роки ніколи не долав цей підйом швидше за 20 км/год».
Сам Погачар прямо відповідає на закиди: допінг означає «зруйнувати своє життя та здоров'я». Він визнає, що велоспорт роками знищував довіру до себе, і повернути її миттєво неможливо.
Наука цифр: космічний VO2 max
Найцікавіший аргумент на користь «унікального таланту» дала математика. Норвезький дослідник Оле Крістіан Берг проаналізував шість гірських перемог Погачара (включно з Плато-де-Бей, Ізолою та Отакамом).
Враховуючи вагу (66 кг), зріст та швидкість на підйомах, Берг вирахував, що критична потужність Тадея відповідає показнику максимального споживання кисню (VO2 max) на рівні фантастичних 91-96 мл/кг/хв. Пікова ж потужність на розділці Пейраґюд сягала божевільних 7 ват/кг (462 вати). Нагадаємо, на Плато-де-Бей він після майже 200 км по горах розірвав рекорд самого Пантані.
Чи реальні ці цифри біологічно? Так. Для порівняння: Мігель Індурайн та Кріс Фрум мали VO2 max близько 88. Грег Лемонд — 93. А абсолютний рекорд в історії спорту належить норвезькому юніору Оскару Свендсену — 97,5 мл/кг/хв (хлопець так і не став великим профі, пішовши зі спорту через вигорання). Тож показники Погачара, хоч і знаходяться на межі людських можливостей, є цілком фізіологічно правдоподібними.
Підсумок Жодна з позицій не змусить хейтерів замовкнути. Але факти залишаються фактами: немає жодного прямого чи непрямого доказу порушень. Тадей Погачар — найбільш тестований гонщик епохи. І поки не доведено протилежне, ми маємо щастя спостерігати за найвеличнішим талантом в історії велоспорту.