Тур де Франс: Рекорди, які дихають легендою

4 липня стартує 113-й за рахунком Тур де Франс. Згадуємо, з чого все починалося і які рекорди досі залишаються непорушними.

Цифри, які вражають

• Перший розіграш відбувся у 1903 році. Переможцем став Моріс Гарен (а не Жіль, як часто помиляються в старих довідниках), який об'їхав усю Францію за 94 години і 33 хвилини. Загальна дистанція тоді склала понад 2 400 км, а на старт вийшло лише 60 відчайдухів.
• Найбільше перемог у генеральному заліку (по 5 титулів) мають Жак Анкетіль, Едді Меркс, Бернар Іно та Мігель Індурайн. Тадей Погачар приїжджає в Каталонію за п'ятою жовтою майкою. На старті вся ця історична компанія буквально дихатиме йому в потилицю.
• Марк Кавендіш тримає абсолютний рекорд за кількістю виграних етапів — 35 вікторій. Другий — легендарний Едді Меркс із 34 перемогами.
• У Погачара за кар'єру вже 21 перемога на етапах Туру, і йому лише 27 років. Він уже сьомий в абсолютному заліку за всю історію гонки.

Перевали, які народили гонку

Першою «справжньою» горою в історії Тур де Франс став Балон д'Альзас у 1905 році (третій випуск гонки). До цього моменту гонщики фактично змагалися виключно на рівнинах і пагорбах.

Легендарний Коль дю Турмале та Піренеї загалом уперше з'явилися в маршруті у 1910 році. Тоді організатори прогнали пелотон через зв'язку, яку самі назвали «Колом Смерті»: чотири перевали поспіль (Пейресурд, Аспен, Турмале, Обіск) у рамках одного божевільного 326-кілометрового етапу.

Альп-д'Юез — символ гонки та вічна обкладинка журналів — з'явився лише у 1952 році. А цьогоріч фініш там відбудеться аж двічі: на 19-му і 20-му етапах. Востаннє подібний подвійний штурм на одному Турі був ще у 2011-му.

Рекорд Пантані: 31 рік недоторканності

Один із найбільш інтригуючих сюжетів цьогорічного Туру — чи зможе Погачар або Вінгегор побити рекорд Марко Пантані на Альп-д'Юез?

«Пірат» залетів на вершину за 37 хвилин і 35 секунд у 1995 році. Цей час залишається недосяжним уже 31 рік, і це в сучасну епоху надлегких карбонових рам, аеродинамічних шоломів та наукового підходу до харчування. За оцінками аналітиків Domestique Cycling, Погачар теоретично здатен підійти впритул до цього часу. Але для цього йому потрібна ідеальна форма, попутний вітер і трохи тактичного хаосу в пелотоні.

Найдраматичніші моменти XXI століття

• 2003: Белокі падає, Армстронг їде полем. На розплавленому від спеки асфальті Хосеба Белокі заблокував заднє колесо і жорстко впав, отримавши важкі переломи стегна та ліктя. Ленс Армстронг дивом уникнув зіткнення, з'їхав у поле, зрізав серпантин і повернувся на трасу. Для нього це був просто ще один день на роботі.

• 2020: Погачар розбиває серце Роглічу. Прімож Рогліч вів із запасом у 57 секунд перед фінальною розділкою на Планш-де-Бель-Фій. За 4 км до фінішу Погачар уже став «віртуальною жовтою майкою», а Рогліч губив шолом і залишки сил. Підсумок: Погачар «привіз» співвітчизникові майже дві хвилини. Том Дюмулен та Ваут ван Аерт шоковано дивилися на екрани, не вірячи в катастрофу свого капітана.

• 2022: Вінгегор ламає Погачара на Граноні. Усі думали, що словенець непереможний. На Галіб'є він ще грався з Вінгегором, показуючи в камеру жести, але рахунок за ці ігри прийшов на Коль дю Гранон: Йонас атакував за 6 км до вершини, і Тадей просто не зміг відповісти. Жовта майка розлетілася, як ілюзія.

• 2023: «Я зник. Я мертвий». Фраза Погачара у командну рацію на пекельних градієнтах Коль де ла Лоз. Вінгегор тим часом уже полетів у небо, привізши головному конкуренту майже 6 хвилин на фініші в Куршевелі. Тур був закінчений.

Нові гори на маршруті 2026

Якщо ви думаєте, що Тур — це вічний Альп-д'Юез та Галіб'є, то організатори приготували кілька жорстких сюрпризів. Уперше в історії гонки пелотон штурмуватиме:

• Монте де Гаварні-Жедр (фініш 6-го етапу в Піренеях, одразу після Турмале).
• Коль дю Аг у Вогезах (14-й етап — фактично вузька заасфальтована велодоріжка посеред глухого лісу).
• Плато-де-Солезон (15-й етап — 11 км із середнім градієнтом 9% та стінками до 15%).

Скільки платять за перемогу?

• Переможець генеральної класифікації отримує €500 000 та традиційну Севрську порцелянову вазу від Президента Франції. Здається скромним для світового масштабу? Проте слід пам'ятати: гонщики отримують основну зарплату за контрактом від команди. Перемога на Турі — це гарантія додаткового нуля в наступному контракті та шалені рекламні угоди.
• Загальний призовий фонд 2026 року становить €2 574 991.
• За перемогу на окремому етапі гонщик забирає €11 000 — це менше, ніж коштує преміальна пара коліс Dura-Ace або топовий шосейний велосипед.