Жорстокі підйоми, зміни лідерів і тріумф на Англіру: усе про La Vuelta Femenina 2026

La Vuelta Femenina 2026 — четверта за ліком сучасна версія жіночої Вуельти Іспанії та перший Гранд-тур сезону у жіночому пелотоні. Гонка тривала з 3 по 9 травня і охопила 7 етапів загальною довжиною 815 кілометрів з 14 486 метрами перепаду висот. Цього року організатори відверто поставили на карту складність: фінал у двох підряд гірських фінішах — Лес-Пререс і легендарний Альто де л'Англіру — зробив цю Вуельту найтяжчою в сучасній жіночій велоспортивній історії.

Маршрут і його ідея

Уся гонка пройшла на північному заході Іспанії. Перші чотири етапи — в Галісії, п'ятий — у Кастилії-і-Леоні, фінальні два — в Астурії. Організатори навмисно обмежили рівнинні ділянки, і вже починаючи з першого дня гонщиці змушені були боротися з горбистим рельєфом, дощем і технічними спусками.

Кульмінацію гонки задумали так: 6-й етап — фініш на Лес-Пререс (3,7 км, середній ухил 13,5%, максимум 27%), 7-й етап — дебют Англіру у жіночій Вуельті (12,5 км, середній ухил 10%, максимум 23%). Включення Англіру стало частиною стратегії UCI щодо «паритету складності» між чоловічими і жіночими Гранд-турами до 2028 року.

Призовий фонд гонки склав €255 400 — майже вдвічі більше, ніж у 2023 році. Переможниця загального заліку отримала €30 000, за перемогу на етапі — €5 000.

Як змінювалися лідери: від етапу до етапу

Етап 1 — Маріні → Салватерра-де-Міньо (113,9 км)

Гонка стартувала в злива і на слизьких спусках. Серед хаосу Ноемі Рюеґ (EF Education-Oatly) фінішувала першою в гірковому спринті, випередивши Лотте Копекі (SD Worx-Protime) і Францішку Кох (FDJ United-SUEZ). Швейцарка вдягнула першу червону майку лідера. Проте вже на 2-му етапі Рюеґ зазнала падіння і змушена була покинути гонку — разом з нею фінішувала і її роль претендентки.

Етап 2 — Лобіос → Сан-Сібрао-дас-Віньяс (109,8 км)

Після сходу Рюеґ красиву перемогу у хаотичному фінальному спринті здобула Шарі Боссюйт (AG Insurance-Soudal). Другою фінішувала Кох, яка завдяки цьому результату і бонусним секундам перебрала собі червону майку. Інтрига загального заліку відкрилася по-новому.

Етап 3 — Падрон → А-Корунья

На цьому горбистому етапі сольним відривом наприкінці дистанції відзначилася Седрін Кербаоль (EF Education-Oatly). Молода французька гонщиця атакувала зненацька і втримала перевагу до фінішу. Її перемога стала однією з найефектніших на гонці.

Етап 4 — Монфорте-де-Лемос → Антас-де-Ула

Суперечлива боротьба в спринті завершилася перемогою Лотте Копекі (SD Worx-Protime). Бельгійка скористалася бонусними секундами й перейняла червону майку від Кох. SD Worx-Protime взяла гонку під контроль — але ненадовго: горизонт гір вже наближався.

Етап 5 — Леон → Асторга

Останній шанс для спринтерок. Цього разу Міша Бредевольд (SD Worx-Protime) перемогла попереду своєї напарниці Копекі. Тренерське рішення і командна тактика: Копекі спеціально поступилася перемогою на цьому етапі. Загальний залік зберігав надзвичайну щільність — у топ-28 гонщиць різниця складала менше хвилини.

Етап 6 — Хіхон → Лес-Пререс (106,5 км) 🔥

Ось де гонка дійсно почалася. Підйом на Лес-Пререс із середнім градієнтом 13,5% і максимумом 27% у дощ і град перетворив Вуельту на справжній Гранд-тур. Перша атакувала Кербаоль, але Анна ван дер Бреґґен (SD Worx-Protime) взяла темп під свій контроль і знищувала одну гонщицю за одною. Лише Паула Бласі (UAE Team ADQ) протрималася поруч довше за всіх — аж до позначки 2,5 км до фінішу.

Ван дер Бреґґен фінішувала на 8 секунд попереду Бласі, третьою стала Маріон Бюнель (Visma-Lease a Bike). Копецка втратила більше 10 хвилин і зникла з боротьби за загальний залік. Ван дер Бреґґен вдягнула червону майку з перевагою лише 18 секунд над Бласі та 41 секундою над Бюнель.

«Підйом починався круто і закінчувався круто. Весь день я боролася — я неймовірно щаслива», — сказала ван дер Бреґґен після фінішу.

Цікаві факти і паралельні сюжети

Паула Бласі — одна з найяскравіших відкриттів весни 2026 року. 23-річна іспанка прийшла у велоспорт з дуатлону і навесні вже вигравала Amstel Gold Race. Її виступ на Лес-Пререс — другий результат в одному з найтяжчих жіночих підйомів в історії — підтвердив, що вона може претендувати на перемогу в найелітніших гірських гонках.

Анна ван дер Бреґґен повернулася до перегонів після трирічної паузи і вже виграє на рівні WorldTour — феноменальна кар'єрна арка.

Маріон Бюнель (Visma-Lease a Bike) опинилася на третьому місці загального заліку після 6-го етапу — це величезний сюрприз. 21-річна французька гонщиця стрибнула одразу на 22 позиції в загальному заліку за один підйом.

Лотте Копекі лідирувала у гонці завдяки спринтам і бонусним секундам — але гори виявилися для неї непосильними. Це типовий сценарій для Гранд-турів: класична боротьба спринтерів і горян, де другим завжди дістається останнє слово.

Під час гонки відбулися щонайменше два серйозних падіння в пелотоні — здебільшого на слизьких спусках Галісії. Особливо пощастило команді UAE Team ADQ: постраждали відразу три гонщиці — Маві Гарсія, Паула Бласі (отримала незначні травми і продовжила гонку) і Маева Скюбен, яка змушена була сходити. Та попри все — Бласі продовжила й виграла.

Вирішальний 7-й етап: Angliru як суддя

132,9 км, три категоровані підйоми по дорозі і фінальна вершина — Альто де л'Англіру. Вперше в жіночій Вуельті. Загалом майже 3 300 метрів набору висоти.

Характеристики Англіру: довжина 12,5 км, середній ухил 10%, але фінальні 6,4 км — у середньому 13%, максимум 23,6%. Це не підйом, це стіна.

Ван дер Бреґґен стартувала з перевагою 18 секунд над Бласі. Теоретично — захисна позиція. Але на Англіру навіть хвилина може зникнути миттєво.

Як розгорталася гонка: Троє гонщиць (Фемке Маркус, Рейянне Маркус і Ліане Ліпперт) утворили відрив, але у міру наближення до Англіру пелотон поглинув їх. На фінальному підйомі невелика група — Штясна, Бласі, ван дер Бреґґен, Бюнель, Бертет — боролася за все. Ван дер Бреґґен почала відставати на найжорстокіших ухилах. Бласі, навпаки, летіла.

Перемогу на етапі взяла Ніамке Штясна (Visma-Lease a Bike) — швейцарська гонщиця, яка стартувала день більш як за 13 хвилин від лідерки і не мала шансів на загальний залік, але показала найкращий клас на Англіру. Другою фінішувала Бласі. Ван дер Бреґґен опинилася далеко позаду — і втратила червону майку.

Паула Бласі стала переможницею загального заліку La Vuelta Femenina 2026. Перша іспанка, яка виграла рідну гонку. Перша переможниця Вуельти, яка прийшла з дуатлону. І, мабуть, одне з найбільших відкриттів жіночого пелотону 2026 року.

Підсумковий загальний залік (після 7 етапів)

Переможниці етапів

Висновок

La Vuelta Femenina 2026 увійде в історію як гонка, яка довела: жіночий велоспорт готовий до найжорстокіших гірських фіналів. Англіру зробив своє — переписав результати, роздав несподівані перемоги і народив нову зірку. Паула Бласі — перша чемпіонка рідної гонки з Іспанії — і, схоже, лише розпочинає свою велику розповідь.