Емоційний вибух у Red Bull: чому Евенпул публічно розніс Ліповіца
Тиша в командній технічці та автобусі Red Bull-BORA-hansgrohe після фінішу в Гаварні-Жедр була настільки густою, що її можна було різати ножем. Ремко Евенпул, який завжди славився своїм гарячим темпераментом, цього разу навіть не намагався стримувати емоції. Бельгієць програв фінальний спринт за третє місце (і критично важливі бонусні секунди) Ісааку дель Торо з UAE, і щойно він вийшов із намету допінг-контролю, його прорвало в розмові з фламандськими журналістами.
Конфлікт зародився на останніх сотнях метрів. У групі переслідувачів, яка марно намагалася мінімізувати втрати від сольного проходу Погачара, Евенпул звернувся до свого товариша по команді Флоріана Ліповіца з цілком логічним проханням — дати йому фінішний розгін (лід-аут), щоб гарантовано забрати третє місце на етапі. Ліповіц, який їхав поруч, це прохання відверто проігнорував.
«Так, я був неймовірно злий, і маю на це абсолютне, стовідсоткове право, — безапеляційно заявив Евенпул. — Навесні, під час Вольта а Каталунья, я 30 кілометрів тягнув групу на вітрі, жертвуючи собою заради нього. Сьогодні ж я попросив його провезти мене хоча б один кілометр на чолі групи перед фінішем. Виявилося, що для нього це "неможливо". Нам доведеться дуже серйозно, за зачиненими дверима, поговорити про це ввечері в готелі».
Ця ситуація виглядає не просто як локальна сварка, а як повноцінна тактична катастрофа на тлі загальної математики гонки. У групі переслідувачів позаду Погачара Red Bull мав ідеальну чисельну перевагу. Разом із ними їхали представники Lidl-Trek (Хуан Аюсо та Матіас Скьєльмосе). Логіка підказувала, що ці чотири гонщики мають об'єднати зусилля, налагодити «вертушку» і працювати змінами, щоб врятувати свої шанси в генеральному заліку.
Натомість почалися тактичні ігри та переглядання. Евенпул відверто не розумів небажання Lidl-Trek виходити на зміни, але егоїзм власного партнера став для нього останньою краплею.
Ще взимку, під час помпезних презентацій нового спонсора, керівництво Red Bull заявляло про концепцію «подвійного лідерства» як про ідеальну зброю для боротьби з домінуванням Погачара і Вінгегора. Перший же гірський день розбив цю ілюзію об сувору реальність. Два амбітні лідери в одній упряжці поки що тягнуть команду в різні боки, рахуючи власні образи. Попри цю драму, Ремко залишається у грі: він 4-й у загальному заліку (+3:30 від лідера) і програє всього 7 секунд Дель Торо в битві за подіум. Але чи зможе команда відновити довіру всередині колективу до Альп?